"МИ ЇХ ПАМ'ЯТАЄМО "

Ліна Костенко 

Мій перший вірш написаний в окопі,          
на тій сипкій од вибухів стіні, 
коли згубило зорі в гороскопі 
моє дитинство, вбите на війні. 

   Моя громада - мій добробут

Оголошення

31.05.2017р. о 12 год. в приміщенні актового залу сільської ради села Комаргород Томашпільського району Вінницької області відбудеться тематичний інформаційний захід

 "Моя громада - мій добробут".
    Захід у форматі "Кіноклуб" будуть проводити працівники Томашпільської центральної районної бібліотеки разом із громадською організацією селища Томашпіль

 "Надія Томашпілля" , та Томашпільською селищною радою ОТГ, які вийшли переможцями у проекті "Розробка курсу на зміцнення місцевого самоврядування в Україні (ПУЛЬС)"
         Запрошуємо на захід жителів села.

З інформаційними матеріалами по даному питанню ви можете ознайомитись в інформаційному куточку

 «Моя громада- мій добробут» Комаргородської сільської бібліотеки

ДЕНЬ ПАМ'ЯТІ ГОЛОДОМОРУ

 Наближається скорботна річниця Голодомора 1933 рока. В цьому році ця дата відзначається 26.10, пройдуть заходи, о 16 годині запаляться свічки , але у навчальних закладах заходи по вшануванню пам'яті жертв Голодомору почали проходити раніш : написання рефератів, плакати, дитячі малюнки, виставки літератури. У бібліотеці запрацювала тематична полиця "Голодомор 1933 року-трагедія нації" . Всі присутні висловлювали свої думки з гірким болем.

ДЕНЬ КОЗАЦТВА

ВИХОВУЄМО ГРОМАДЯНИНА - ПАТРІОТА                 УКРАЇНИ.

З 01.8-10.2016 року у сільській бібліотеці почався Всеукраїнський місячник "Виховуємо громадянина - патріота України". У рамках проведення місячника у бібліотеці запрацювала тематична полиця і виставка до Дня захисника України, періодична виставка до Дня українського козацтва"

День Соборності  – друге (після Дня Незалежності) за значенням свято у незалежній Україні – таким воно повинне бути. Це день єднання українського народу, день самоствердження українського народу, день духовної злуки українського народу. Цей день повинен широко відзначатися в усіх куточках нашої Батьківщини-України, а ініціаторами повинні були б бути державні структури. І тільки подив викликають намагання окремих деструктивних сил стати на перешкоді святкування Дня Соборності в українських містах і селах.




До Дня Соборності України у сільській  бібліотеці запрацювала тематична полиця, де учні місцевої школи та шкільний бібліотекар  приймали активну участь .

                 Найвища мудрість просто жити

українська поетеса

Перу Ганни Чубач, дитячої письменниці від Бога, належать книги поезій «Веселі хтосики», «Батьківщина Україна», «У лісочку на пеньочку», «Равлики», «Два маленькі баранці», «Біла чапля», «Ласий кіт Івашко» та багато інших життєствердних і багатообразних збірок віршів, які підносять настрій і водночас змушують замислитися над тими знаками, які кожному з людей посилає світ.
Ім'я української поетеси Ганни Чубач широко відоме зі шкільних підручників початкових класів. Її вірші вже понад 15 років використовуються як навчальний матеріал у підручниках шкіл України. Вона автор близько 60 книжок для дорослих і дітей, понад 300 ліричних пісень, музичної абетки «Алфавітні усмішки», композитором якої є Олександр Білаш, музичної казки «Пані Киця» та багатьох ілюстрованих оригінальних абеток.

5 .01.2016 року і ми святкували її 75 річницю в своїй бібліотеці , де була організована виставка під назвою "Найвища мудрість просто жити". Де зібралися діти та дорослі  які шанують творчість нашої землячки, читали вірші , проглядали ролики з її творчістю , було надзвичайно весело , адже її поезії  дуже цікаві  .

                                             Коли поети пнуться в паничі,                                                        
                                             І побратими цвенькають потроху,
                                             І кобза почорніла на плечі, 
                                             Як домовина вбитої епохи!
                                                                                              П.Гірник





Свій знаменитий «Заповіт» Тарас Шевченко написав 25 грудня 1845 р. в м. Переяславі під час важкої хвороби. У грудні 1845 р. поет гостював на Переяславщині у поміщика-декабриста С. Н. Самойлова. Тут він захворів на запалення легень.  Невесела думка, що це, може, останні години його життя, змусила поета зробити останній рішучий вчинок. Нелюдськими зусиллями перемагаючи хворобу, він підвівся і ослаблими руками запалив свічку. На папір лягли перші такі страшні для молодої людини слова: «Як умру, то поховайте мене…»
Якби тільки хвороба поета була причиною, то ми мали б суто особистий, а не громадянський заповіт. Насправді ж вірш був викликаний суспільно-політичними умовами життя країни в 30–40-х роках ХІХ століття. Поет викриває соціальне зло, яке побачив на власні очі в 1843–1845 рр.
Уперше поезія була надрукована під назвою «Думка» в збірнику «Новые стихотворения Пушкина и Шевченка» (Лейпциг, 1859). В автографі вона не має заголовка. Загальновідома назва «Заповіт» з’явилася як редакційна у виданні «Кобзаря» 1867 року.
Наша  бібліотека відзначала 170 річницю з дня написання "Заповіту" разом з учнями місцевої школи.